ВІЗАНТІЙСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я У ЙОГО СТАВЛЕННІ ДО УКРАЇНИ ПІД ЧАС І ПІСЛЯ ВОЛОДИМИРОВОГО ХРЕЩЕННЯ
Анотація
У статті простежується неоднозначне ставлення Константинопольського патріархату до України, починаючи від Володимирового Хрещення 988 року. Проаналізовано форми поширення християнської віри (як сюзерен і васали) наприкінці Х ст. за імператора Василя ІІ (976–1025), коли Візантія перебувала на вершині розквіту. Підкреслено зверхнє ставлення Константинополя до слов’ян Балканського півострова і Східної Європи навіть після завоювання Візантії турками та перейменування Константинополя на Стамбул, зауважено нехристиянську у своїй основі форму взаємин: Церква-Мати і Церква-Дочка. Актуалізовано сучасну прикру проблему невизнання жодної Української Православної Церкви Константинопольським Патріархатом та її предстоятелем Варфоломієм Архондонісом; необхідність корінної реформи у взаєминах між православними Церквами світу, скасування принципу “визнань” й поділу Церков на матірні й дочірні.
Ключові слова: Вселенський Патріархат, Візантія, обряд, віра, релігія, греки, “третій Рим”
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори вміщених статей та матеріалів висловлюють власну думку, що не обов’язково збігається з поглядами членів редколегії і несуть відповідальність за достовірність наведених фактів.
Усі права застережено.
Передрук та/або переклад (повний чи частковий) можливий лише за згоди
Національного музею історії України та авторів.