ХУДОЖНЯ КЕРАМІКА ГУЦУЛЬЩИНИ В КЕРАМОЛОГІЧНІЙ ЗБІРЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМЕНІ Й. КОБРИНСЬКОГО

Автор(и)

  • Романна Баран Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Коломия, Україна)
  • Наталія Олійник Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Коломия, Україна)

Анотація

На прикладі колекції творів художньої кераміки Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (далі – НМНМГП або Музей) подається коротка характеристика художньо-стильових особливостей розпису виробів із трьох осередків гончарства Гуцульщини. Проаналізовано взаємозв’язки між осередками та майстрами. Увагу акцентовано на творчості класиків художньої кераміки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Подається інформація про сучасних майстрів, які продовжують традиції народного мистецтва Гуцульщини.
Ключові слова: гончарство, осередки, художні особливості розпису, традиція, майстри

Біографії авторів

Романна Баран, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Коломия, Україна)

завідувач відділу кераміки

Наталія Олійник, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Коломия, Україна)

науковий співробітник відділу кераміки

Науковий вісник НМІУ

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-12-02

Як цитувати

Баран, Р., & Олійник, Н. (2018). ХУДОЖНЯ КЕРАМІКА ГУЦУЛЬЩИНИ В КЕРАМОЛОГІЧНІЙ ЗБІРЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМЕНІ Й. КОБРИНСЬКОГО. Науковий вісник Національного музею історії України, (3), 434-442. вилучено із https://visnyk.nmiu.org/index.php/nv/article/view/243

Номер

№ 3 (2018): Науковий вісник Національного музею історії України

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори вміщених статей та матеріалів висловлюють власну думку, що не обов’язково збігається з поглядами членів редколегії і несуть відповідальність за достовірність наведених фактів.

Усі права застережено.
Передрук та/або переклад (повний чи частковий) можливий лише за згоди
Національного музею історії України та авторів.