АКАДЕМІК МИКОЛА ФЕДОТОВИЧ БІЛЯШІВСЬКИЙ ТА ЙОГО ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЖИТТЄПИС: ПУБЛІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛА І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Метою статті є археографічна публікація тексту автобіографії Миколи Федотовича Біляшівського 1923 р. – організатора і першого директора найбільшого музею країни. Публікації передує розлогий дослідницький і джерелознавчий коментар. Автори звертають увагу на те, що рукопис з цим текстом був добре відомим науковцям, однак досі не публікувався повністю і використовувався тільки для отримання біографічної інформації та цитувань. Після верифікації ключових повідомлень життєпису, автори доходять висновку, що він є важливим джерелом з історії українського націєтворення, інтелектуальної історії та історії українського музейництва кінця ХІХ – початку ХХ ст. У зв’язку з цим, запропоновано кілька стратегій для проведення подальших досліджень цього тексту. Текст автобіографії Біляшівського 1923 р., який публікується, є чернеткою авторського твору. Автори обґрунтовують, що існувала і “чистова” версія тексту, яку цитували у своїх статтях про відомого діяча його сучасники і соратники у 1926 р. Однак цю “чистову версію” поки що виявити не вдалося.

Ключові слова: Київський художньо-промисловий і науковий музей, М. Ф. Біляшівський, українська інтелігенція, життєпис, рукопис.