Науковий вісник Національного музею історії України

Зміст

2025-11-18T20:05:22+00:00

Зміст

«Археологическіе предметы», розміщені Вікентієм Хвойкою на виставці Київського музею старожитностей і мистецтв 1899 року

2025-11-17T20:07:19+00:00

Статтю присвячено археологічній виставці Київського музею старожитностей і мистецтв, яку було приурочено до ХІ Археологічного з’їзду та яка започаткувала сучасне зібрання Національного музею історії України (далі НМІУ). Каталог означеної виставки не видавали, тому авторки на основі порівняльного аналізу покажчиків археологічних виставок 1897 і 1900 рр. й інвентарної книги музею, що їх склав Вікентій Хвойка, а також спогадів сучасників спробували ідентифікувати предмети, які могли експонуватися 1899 р. У результаті цієї роботи було створено невеличку виставку, присвячену 125-річному ювілею музею.

Маловідоме джерело з історії будівництва музею старожитностей і мистецтв: листи архітекторів до Богдана Ханенка

2025-11-17T20:40:25+00:00

Стаття присвячена маловивченій проблемі епістолярної спадщини українських архітекторів, яка може слугувати важливим джерелом для дослідження пам’яток архітектури. Листи кількох архітекторів до Б. Ханенка містять такі факти й подробиці, що відсутні у будь-яких інших джерелах. Ці документи розкривають проблеми, невідомі та маловідомі деталі проєктування та будівництва першого публічного Музею в Києві, допомагають по-новому інтерпретувати вже відому інформацію, свідчать про важливість психологічної компоненти в архітектурній творчості.

Пам’ятки Михайлівського золотоверхого собору в експозиції Державного українського музею

2025-11-17T20:46:13+00:00

У 1935 р. було створено Державний Український музей (нині Національний художній музей України) з відділом мистецтва Київської Русі, в якому експонувалися мозаїки і фрески знесеного Михайлівського Золотоверхого собору. В 1937 р. засновників Українського музею було репресовано, а музей закрито. Незабаром музей знову відкрили, але відділ мистецтва Київської Русі в ньому було ліквідовано. Мозаїки і фрески Михайлівського собору були передані до Москви на тимчасову виставку, проте, після її закриття, жодну з пам’яток до Києва не повернули. Вони були взяті на облік постійного зберігання Державною Третьяковською галереєю і склали основу її відділу давньоруського мистецтва.

Особливості діяльності Національного музею історії України у 1961–1985 рр. на основі архівних документів та у спогадах його колишніх працівників

2025-11-18T08:39:37+00:00

У статті розглянуто характерні риси діяльності Національного музею історії України у 1961–1985 рр. Проаналізовано зміни структури музею у зазначений період, його матеріально-технічне забезпечення, особливості формування трудового колективу. Також досліджено вплив партійних та державних органів на тогочасну роботу музею. Базовим джерелом для розкриття теми є спогади колишніх співробітників музею, що були записані
під час інтерв’ю, та документи з архіву НМІУ.

Співпраця В. Щавинського та М. Біляшівського зі збереження українських пам’яток

2025-11-18T08:46:14+00:00

На основі аналізу архівних документів і бібліографічних джерел розкрито співпрацю видатного українського мистецтвознавця, колекціонера та бібліофіла В. Щавинського з директором Київського міського художньо-промислового і наукового музею М. Біляшівським зі збереження та дослідження українських пам’яток.

Карл Болсуновський в колі фундаторів Київського міського музею старожитностей і мистецтв

2025-11-18T09:10:21+00:00

Заснування у кінці 19 ст. публічного музею у Києві – Київського міського музею старожитностей і мистецтв, було важливою справою української громадськості, свою роль у діяльності музею на початковій стадії відіграв колекціонер та дослідник, згодом член правління музею, Карл Болсуновський. Помітним є його внесок у розвиток Археологічного музею Вищих жіночих курсів у Києві, Церковно-історичного музею при Київській
духовній академії, приватного музею К. Скаржинської на Лубенщині. 1919 р. на основі власного зібрання К. Болсуновський створив і очолив повітовий історичний музей у м. Сквирі.

Київський нумізмат Микола Гаврилович Захаревич-Захарієвський (1870-ті рр. – 1931)

2025-11-18T09:15:14+00:00

У статті за писемними джерелами реконструйована біографія М. Захаревича Захарієвського, розглянута низка наукових практичних та теоретичних питань, які цікавили київських нумізматів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: проведення експертизи монет для визначення їхньої оригінальності; знайомство з нумізматами для обміну монетами та інформацією про них; встановлення контактів з продавцями монет та нумізматичних каталогів, зокрема із Західної Європи; участь у створенні нумізматичного відділу Київського художньо-промислового та наукового музею. Також з’ясоване коло
осіб (нумізматів, музейників, археологів, колекціонерів, меценатів, антикварів із Києва, Мюнхена, інших міст), з якими контактував М. Захаревич-Захарієвський: В. Антонович, М. Біляшівський, М. Макаренко, Й. Прове, О. Хельбінг та інші.

Більшовицька пропагандистка Ольга Кричевська на чолі Київського державного історичного музею в останні роки сталінської епохи

2025-11-18T09:19:06+00:00

У статті висвітлюється життя та діяльність керівниці Державного історичного музею (попередника Національного музею історії України) Ольги Кричевської. Вона очолювала установу в останні роки сталінської епохи (1952–1953 рр.). Ольга Кричевська належала до когорти професійних більшовицьких пропагандистів, які після Німецько-радянської війни тривалий час керували музеєм. Дослідження діяльності директорів Київського істо-
ричного музею дає змогу скласти цілісну оповідь з історії закладу.

До біографії дослідника скіфських і давньоруських старожитностей Віктора Гезе

2025-11-18T09:22:33+00:00

Стаття присвячена висвітленню біографії Віктора Євгеновича Гезе – дослідника скіфських і давньоруських старожитностей у м. Києві та поблизу сіл Сахнівка й Набутів на Канівщині. Основними джерелами є матеріали архівно-кримінальної справи В. Є. Гезе 1936 р. і його листи до Є. П. Пєшкової 1937 р. Зауважено невідповідності в інформації щодо місця та року народження, року завершення навчання в університеті. Детально розглянуто період життя В. Є. Гезе, пов’язаний із проведенням археологічних досліджень і співпрацею з Імператорською археологічною комісією, музейними установами та приватними колекціонерами (І. А. Хойновським, Б. І. Ханенком, І. С. Остроуховим). Простежено етапи його військової служби до 1919 р. Матеріали справи містять детальну інформацію про трагічний фінал життя В. Є. Гезе: арешт за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, ведення слідства й засудження до трьох років у таборах. Імовірно, 1938 р. в одному з таборів Сиблагу й завершився земний шлях В. Є. Гезе.

Участь Федора Ернста в паритетній комісії з обміну культурними цінностями 1928 р. (за матеріалами Національного музею історії України й Національного музею «Київська картинна галерея»)

2025-11-18T09:25:42+00:00

У 1928 р. почала свою роботу Паритетна комісія з обміну культурними цінностями між РСФРР та УСРР, одним із членів якої був завідувач художнього відділу Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка в Києві Федір Ернст. Результатом його роботи в комісії стало повернення до музею картин Володимира Боровиковського, Дмитра Левицького та інших українських художників 19 ст. У 1930-х рр. колекція ВІМ була розпорошена
між кількома київськими музеями. Сьогодні роботи, згадані в офіційних документах Комісії із підписом Федора Ернста, зберігаються в колекціях Національного музею «Київська картинна галерея» та Національного музею історії України.

Маловідомі сторінки з музейного життя. Павло Жолтовський і Пимон Рудяков. 1936 рік

2025-11-18T09:29:24+00:00

У статті йдеться про короткий, але плідний період, коли Павло Жолтовський після свого звільнення з-під арешту у 1936 р., працював у Державному Українському музеї (НХМУ), очолюваному Пимоном Рудяковим. Цей проміжок часу й досі залишається поза увагою дослідників біографії Павла Жолтовського. Однак саме за кілька місяців активної співпраці музейникам вдалося врятувати від загибелі шедеври українського іконопису барокової доби, які нині є окрасою колекції НХМУ. У пропонованому дослідженні на основі архівних матеріалів, спогадів Павла Жолтовського та його листування відновлюється ця прогалина в біографії вченого.

Молдавські й білоруські рукописні документи 15–17 століття в колекції Національного музею історії України: траєкторія походження

2025-11-18T09:32:35+00:00

У статті розглядаються питання шляхів надходження низки рукописних документів молдавського й білоруського походження до колекції Національного музею історії України. Ідеться про чотири грамоти молдавських правителів, грамоту великого князя литовського Олександра й витяг із книги мінського трибуналу.

Дослідження групи скульптур 18 століття з Троїцької церкви селища Чоповичі Житомирської області

2025-11-18T10:03:04+00:00

У збірці Національного художнього музею України від 1913 р. зберігаються твори (скульптури, декоративні вазони і колонка) з Троїцької церкви в Чоповичах. Музей спільно з Національним науково-дослідним реставраційним центром України провів їх комплексне дослідження, в результаті якого було відхилено авторство творів Сисоя Шалматова і за віднайденими візитаціями церкви певною мірою відтворено етапи створення іконостаса та зроблено його умовну графічну реконструкцію.

Дослідження гравюр Никодима Зубрицького та пошук його сюжетів у творах із колекцій київських музеїв

2025-11-18T10:22:23+00:00

статті розглядається діяльність Никодима Зубрицького, непересічної постаті в українському мистецтві, визначного гравера кін. XVII – поч. XVIII ст., що працював у Львові, Крехові, Уневі, Почаєві, Києві та Чернігові, його внесок у впровадженні нової іконографії, нових образів і сюжетів, розвитку жанрової різноманітності. У дослідженні наведені приклади повторення сюжетів Н. Зубрицького у творах з колекцій київських музеїв. Основна частина дослідження присвячена розгляду фрагменту «Благовіщення» з опліччя фелона XVIII ст. із НМДМУ, вишитого золотними, срібними та шовковими нитками по оксамиту, з мальованими обличчями. Проаналізовано розвиток сюжету Благовіщення в європейському і українському мистецтві, здійснено пошук аналогів, запропонова но в якості ймовірного прототипу для вишивки гравюра Н. Зубрицького, що найбільше
відповідає композиції на опліччі фелона. Зроблено висновок про необхідність уважного вивчення експонатів у музейних колекціях і пошуку прототипів їх сюжетів, з огляду на часте використання гравюр Н. Зубрицького за зразок.

Церковні старожитності-вклади 17 століття від братів Киселів у зібранні Національного музею історії України

2025-11-18T19:57:00+00:00

Статтю присвячено дорогоцінним вкладам 17 ст. до православних храмів України від братів Адама й Миколи Киселів, які увійшли в історію як видатні українські діячі Речі Посполитої, дипломати, воїни-лицарі, фундатори та меценати культури, освіти, церкви.

Чарка Семена Палія: історія та походження

2025-11-18T10:26:40+00:00

У статті проаналізовано інформацію фондово-облікових документів Національного музею історії України та Чернігівського історичного музею про обставини появи чарки Семена Палія в зібраннях цих установ. Автори коментують дослідницьку гіпотезу про можливе зберігання означеного предмета в ризниці Києво-Межигірського монастиря та його подальше потрапляння до представників відомого козацького роду Танських. Розгляд
цієї гіпотези супроводжується зверненням до питання особливостей творення історичної пам’яті про відому козацьку святиню та пов’язаного з нею фастівського полковника Семе на Палія. На думку авторів, популярність Семена Палія ініціювала запит на його предмети Василя Васильовича Тарновського, відомого колекціонера козацьких старожитностей. І на цей запит, відповідно, могли відгукнутися представники роду Танських. Однак залишаєть ся відкритим питання, чи чарки, що їх купив В. Тарновський, справді належали відомому козацькому полковнику.

Текстильні вироби 18–19 ст. з м. Гельмязів Полтавської губернії в зібранні Національного музею декоративного мистецтва України

2025-11-18T10:39:36+00:00

Стаття презентує 16 старовинних зразків художнього текстилю (килими, рушники й сорочка) з колекції Національного музею декоративного мистецтва України в Києві. Згідно з архівними джерелами, вони походять з м. Гельмязів Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині с. Гельмязів Золотоніського р-ну Черкаської обл.) й надійшли з експедицій Д. Щербаківського та М. Біляшівського протягом 1905–1922 рр. Пам’ятки датуються 18–19 ст. і відображають найкращі традиції українського текстильного мистецтва (ручного ткацтва й вишивки). Деякі зразки демонструють вплив західноєвропейських художніх стилів і містять точний рік виконання.

Ювілейна медаль Генріха Пауля Гроскурта до 50-ліття польського короля Августа ІІ Сильного з нумізматичної колекції Національного музею історії України

2025-11-18T10:42:55+00:00

Розглянуто медаль саксонського медальєра Генріха Пауля Гроскурта, виготовлену до 50-літнього ювілею польського короля Августа ІІ Сильного у контексті її символічних та історичних зв’язків; розкрито широке використання автором медалі засобів рецепції Античності для передачі інформації про подію. У додатку до тексту міститься докладний опис характеристик медалі з нумізматичної колекції Національного музею історії України із
зазначенням належності цього типу до основних нумізматичних каталогів.

Мистецтвознавчий аналіз ікон слободи Борисівка з колекції фондової групи Національного музею історії України

2025-11-18T10:46:26+00:00

Проблема вивчення іконопису, переважно українських пам’яток з колекції образотворчого мистецтва НМІУ, актуальна нині, оскільки певна частина творів ще малодосліджена та недостатньо систематизована. Збірка іконографії з фондової групи «Малярство» невелика за кількістю, проте вельми яскрава за якісним складом, що класифікується за історичними етнокультурними регіонами України. У статті наведено дослідження та додаткову атрибуцію зразків іконописної традиції слободи Борисівка кінця 19 – початку 20 ст. з надходжень до музею за останні роки. Спираючись на публікації та наукові роботи дослідників Борисівської школи іконопису, авторка розвідки провела мистецтвознавчий аналіз сакральних творів НМІУ, що дало можливість зробити уточнення щодо місця та часу створення музейних предметів і введення їх у науковий обіг.

Рибальські знаряддя для ловлі в’юнів у фондовій збірці Національного музею історії України

2025-11-18T10:52:47+00:00

У статті розглянуті рибальські знаряддя для ловлі в’юнів, що зберігаються у фондах Національного музею історії України. З’ясовано, що всі рибальські знаряддя лову для в’юнів надійшли в Національний музей історії України в 1930-х рр. із Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка при Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Їх зібрали Антон Онищук та Лідія Шульгина. Досліджено будову, техніку виробництва рибальських пасток. Визначено можливість їх використання у виставкових проєктах.

Атрибуція портрета невідомого чоловіка авторства Владислава Галімського з колекції Національного музею історії України

2025-11-18T10:56:07+00:00

Стаття присвячена атрибуції двох портретів авторства Владислава Галімського – Юзефа Габріеля та Юзефи Ліпковської Чечелів (1898), що походять з колекції Всеукраїнського історичного музею. Чоловічий портрет наразі зберігається в Національному музеї історії України, а жіночий, що належить до колекції Національного художнього музею України і був незаконно вивезений під час ІІ світової війни, у 2013 р. з’явився на штутгартському аукціоні та у 2025 році повернувся до колекції музею. Ця публікація ґрунтується на дослідженні архівних матеріалів НХМУ, ЦДАВО та деяких польських джерел.

«Відпочинок» Олександра Сиротенка. Історія створення та побутування картини

2025-11-18T11:00:18+00:00

Статтю присвячено історії створення та побутування картини «Відпочинок» видатного українського живописця і педагога Олександра Івановича Сиротенка (1897–1975), яка входить до зібрання Національного художнього музею України. У дослідженні вперше публікуються фрагменти великого рукопису мемуарів митця, що розповідають про події, пов’язані зі створенням і початком складної історії відомої картини. Спираючись на інші лі-
тературні та документальні джерела, авторка відстежує подальшу виставкову долю «Відпочинку» аж до нашого часу.

Архітектурні проєкти Євгенії Маринченко (за матеріалами колекції Національного музею історії України)

2025-11-18T11:26:11+00:00

В статті на основі музейних експонатів (документи, фотографії, живопис, творчі роботи) показано окремі етапи проєктування та будівництва Палацу культури «Україна» в Києві та санаторію в Пущі-Водиці, авторство яких належить відомій українській архітекторці Євгенії Маринченко (1916–1999), лауреатці Шевченківської премії (1971).

Дар Жана-Клода Маркаде: твори Ганни Старицької та Михайла Андрієнка-Нечитайла в колекції Національного художнього музею України

2025-11-18T11:29:58+00:00

У статті представлені результати наукового дослідження окремих творів Ганни Старицької та Михайла Андрієнка-Нечитайла, що були даровані Національному художньому музею України французьким мистецтвознавцем та колекціонером Жаном-Клодом Маркаде. Подані також короткі біографічні відомості про митців, висунуті припущення щодо атрибуції твору, який, ймовірно, є автопортретом мисткині Г. Старицької. Окреслені мистецькі напрямки, в яких розвивалися художники, що своїми творчими здобутками збагатили скарбницю української й світової культур.

Дерев’яне різьблення Івана Коваленаса (за матеріалами фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею)

2025-11-18T11:33:10+00:00

У статті подано відомості про майстра декоративно-ужиткового мистецтва Рівненщини Івана Коваленаса й складено каталог дерев’яних різьблених виробів, що зберігаються у фондах Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Музейне надбання від родини Сагайдачних

2025-11-18T11:42:40+00:00

У статті йдеться про подружжя Євгена Яковича та Зої Антонівни Сагайдачних, їхній внесок у формування колекції Національного музею декоративного мистецтва України. Також висвітлюється історія приватного зібрання родини.

Наукова інтрига навколо музейного твору, або «Страсті по штофу» (пам’яті Наталії Корнієнко)

2025-11-18T11:45:41+00:00

Статтю присвячено дослідженню та атрибуції скляного штофа з колекції Національного музею декоративного мистецтва України, які здійснила колишня заступниця директора з наукової роботи музею Наталія Корнієнко. Текст надано частково скороченим.

Пам’ятки із церкви Ікони Богородиці «Утамуй мої печалі» Микільського лікарняного монастиря Києво-Печерської лаври

2025-11-18T11:49:43+00:00

На підставі зображальних джерел – фотографічних негативів і відбитків першої чверті 20 ст. з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» – реконструйовано та візуалізовано інтер’єр втраченої лаврської церкви ікони Богородиці «Утамуй мої печалі» Микільського лікарняного монастиря. Уточнено провенанс і залучено до наукового обігу ікони: «Преподобний Тит пресвітер Печерський» (КПЛ-Ж-1870), «Преподобний Марко Печерник» (КПЛ-Ж-1450), «Преподобний Іоанн Багатостраждальний» (КПЛ-Ж-384) та Богородиця «Споручниця грішних» (КПЛ-Ж-1075), побутування яких безпосередньо пов’язане з означеним храмом.

Реставраційна діяльність у Всеукраїнському історичному музеї у 1924–1933 роках

2025-11-18T12:05:40+00:00

Висвітлено діяльність із реставрації творів станкового живопису у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т. Г. Шевченка у період 1924–1933 рр. Показано характер роботи, особливості співпраці працівників музею – видатних українських вчених Д. М. Щербаківського й
Ф. Л. Ернста – з реставраційними закладами Всеукраїнського Музейного Городка, зокрема, з
реставраторами М. І. Касперовичем та К. І. Кржемінським.

Спогади й артефакти Василя Перевальського у фондах Національного музею Голодомору-Геноциду: історія створення першого пам’ятного знака жертвам Голодомору в Києві

2025-11-18T12:11:30+00:00

У статті розглядається внесок народного художника України Василя Перевальського у створення першого пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932–1933 рр. у Києві, встановленого на Михайлівській площі 1993 р. Митець 2024 р. передав до фондів Національного музею Голодомору-геноциду свої спогади й документи, що розкривають процес створення цього важливого твору. Описано деталі виготовлення пам’ятного знака, його символіка та значення для національної пам’яті. У статті також представлено огляд переданих художником артефактів, що мають наукове й культурне значення для вивчення комеморативних практик щодо вшанування жертв Голодомору.

Обігові монети України в контексті проведення грошової реформи 1996 р. (за матеріалами фондової колекції Національного музею історії України)

2025-11-18T12:14:31+00:00

У статті на основі фондової колекції Національного музею історії України розкривається тема карбування обігових монет України напередодні проведення грошової реформи 1996 р. Актуальність теми обумовлена необхідністю розглянути надзвичайно цінні перші обігові монети України, які карбувалися невеликим тиражем конкретного випуску.

Огляд матеріалів про персональні виставки Абрама Маневича в архіві НХМУ

2025-11-18T12:18:17+00:00

У Національному художньому музеї України зберігається найбільша музейна колекція творів Абрама Маневича – відомого модерніста, чия творчість й досі лишається малодослідженою. Окрім картин, у НХМУ також зберігається архів Маневича, в якому зібрані різноманітні
документи про життя і творчість художника. Зокрема, три альбоми, що містять копії каталогів виставок, в яких брав участь митець, вирізки з газет із відгуками на виставки та оглядами окремих сторінок життя живописця як в Україні, так і за кордоном.

Метою статті є дослідження архівних матеріалів, зокрема збереженої в архіві періодики про прижиттєві персональні виставки Абрама Маневича у 1909–1941 рр., для формування цілісного розуміння його розвитку як митця й визначення його зв’язків із художнім контекстом
країн, де проходили виставки.

Виставка Національного музею історії України «Цивілізації України. Від трипільської культури, скіфського золота до Майдану»: досвід організації та результати

2025-11-18T12:22:05+00:00

Стаття присвячена міжнародній українсько-литовській виставці «Цивілізації України. Від трипільської культури, скіфського золота до Майдану», відкриття якої відбулося 10 березня 2020 року в Національному художньому музеї Литви (Вільнюс). Основою виставки стали одні з найкращих експонатів Національного музею історії України (Київ), завдяки яким українську історію було висвітлено від найдавніших часів до сьогодення. Виставка склала єдине ціле з археологічних та історичних експонатів, що у своїй сукупності відбивали конкретні історичні процеси й культуру народів, які жили на території України в різні часи. Завдяки цьому проєкту, ініціатором якого стала дружня Литва, наша країна вкотре
засвідчила свій європейський вектор розвитку.

Матеріали Геологічного музею в археологічній збірці НМІУ (передача 1942 р.)

2025-11-18T13:03:19+00:00

У 1942 р. до Музею до- і ранньої історії в м. Києві були передані археологічні матеріали з Геологічного кабінету Київського державного університету. Основну частину колекції складали знахідки з археологічних розкопок швейцарських поселень на палях, що датуються неолітом – бронзовим віком. Наразі ці матеріали знаходяться у складі зібрання Національного музею історії України. Отже, у музеї збереглася невелика частка довоєнних
колекцій Геологічного кабінету, які раніше вважалися повністю втраченими.

Нормативно-правові основи діяльності музеїв України в період воєнного стану

2025-11-18T17:34:48+00:00

У період повномасштабного вторгнення представники музейної сфери зіткнулись не лише із загрозами війни, очевидними для більшості українців, але й ще однією з них, не такою усвідомлюваною на початках, однак не менш небезпечною – умисним нищенням ворогом унікальних нерухомих пам’яток та пов’язаних з ними культурних цінностей.

Визначено, що чинне законодавство України в сфері культури переважно не регулює діяльність музейних установ під час воєнного стану чи в будь-який інший особливий період функціонування держави. Це обумовлює потребу детального перегляду норм національного законодавства, яке регулює діяльність музеї як у мирний час, так і на період війни; розробку чітких алгоритмів поводження з культурними цінностями, які перебувають в складі музейних колекцій в умовах загрози їх «фізичного» знищення.

Створення експозиції «Україна: полум’я війни» в Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї: концептуальні принципи, робота з експонатурою, проблеми

2025-11-18T17:38:30+00:00

У статті розглянуто роль музею у формуванні національної ідентичності й просуванні національного порядку денного. У представленому аналізі експозицію подано як наратив, розказаний у конкретному історичному часі та просторі. Розглянуто здатність воєнних виставок створювати різноманітні репрезентації війни завдяки використанню й інтерпретації предметів, які є частиною цих виставок. Проаналізовано різні підходи до експонування предметів і дотримання балансу між ними.

Формування колекції прикрас воєнного часу в Скарбниці Національного музею історії України

2025-11-18T17:43:14+00:00

У статті досліджено процес формування колекції прикрас воєнного часу в Скарбниці НМІУ в контексті зібрання сучасного ювелірного мистецтва. Публікуються ювелірні твори, які надійшли в колекцію музею після 24.02.2022 року.

Меморіальна садиба Миколи Біляшівського у Канівському природному заповіднику: проблема збереження та популяризації

2025-11-18T17:45:46+00:00

Розкрито історію меморіальної садиби одного з фундаторів української археології та мистецтвознавства Миколи Біляшівського, яка знаходиться в Канівському природному заповіднику, а також появи там пізніше Музею природи. Наголошено на проблемному стані приміщення та відсутності популяризації важливого об’єкта культурної спадщини.

Каталогізація творів українських митців у світових музеях і галереях. Постановка проблеми

2025-11-18T17:54:44+00:00

Стаття присвячена проблемі ідентифікації вітчизняних митців саме як українських та оприявлення їхніх творів у колекціях світових музеїв і галерей.

З історії формування колекції модерного мистецтва Сумського художнього музею ім. Н. Онацького

2025-11-18T17:58:02+00:00

У дослідженні розкрито основні етапи надходження модерного мистецтва від заснування музею до художників «нової хвилі». Також розглядаються основні ідеологічні перепони формування колекції в 1920–1930-ті рр. та суттєві її поповнення у 1980–1990-х рр.

Відео-арт, перформанс та інтервенція: до історії перших проєктів сучасного мистецтва в НХМУ (2010–2011)

2025-11-18T19:25:48+00:00

Кінець 2000-х рр. – час переосмислення діяльності Національного художнього музею України (NAMU), формування його нової стратегії розвитку, виставкової та експозиційної політик. У цей час у NAMU проходять етапні виставкові проєкти, які презентують у традиційному музеї некласичні мистецькі практики – перформанс, відео-арт, інтервенції, інституційну критику тощо. Це змінює усталені підходи в роботі з виставками та порушує в
подальшому широкий спектр тем: від переосмислення традиційної концепції художнього музею до практичних питань експертності дослідників, мінливого характеру самих творів сучасного мистецтва та викликів зберігання. Згадані виставкові проєкти продемонстрували актуальність виставкової діяльності музею, що мали вплив на сучасний український культурний контекст та діяльність музейних інституцій в Україні.

Графічна серія «Аліса в Країні Чудес» Олександра Аксініна

2025-11-18T19:28:59+00:00

У статті графічна серія О. Аксініна розглядається як візуальний омаж книзі Л. Керрола. Аналізуються особливості підходу художника до ілюстрування, відмінні від традиційних, подається загальний огляд аркушів серії та обмірковується питання їх інтерпретації. Відзначені спільні художні прийоми Керрола й Аксініна, а також провідний мотив абсурду, присутній у творчості обох майстрів.

Музеї Венеції

2025-11-18T19:31:22+00:00

Загальний огляд художніх музеїв Венеції (Ка д’Оро, Коррер, Ка’Пезаро, Ка’Редзоніко та ін).

Благодійність, меценацтво і музей: досвід БО «Благодійний фонд НХМУ»

2025-11-18T19:34:25+00:00

У статті розглядається досвід благодійної підтримки музеїв на прикладі діяльності БО «Благодійний фонд НХМУ». Музей як соціокультурний феномен відіграє важливу роль у збереженні культурної спадщини, проте часто стикається з проблемами фінансування. Проаналізовано моделі меценатської підтримки, запропоновані В. Л. Фостером, П. Кімом та Б. Крістіансен, що охоплюють різні підходи до залучення ресурсів для неприбуткових організацій. Зокрема, описано успішні кейси застосування моделей «Емоційний зв’язок», «Будівельник бенефіціарів», «Мотиватор учасників», «Великий меценат», «Державний постачальник» та інших у практиці благодійного фонду. Акцент зроблено на важливості емоційного зв’язку з громадою та залученні великих корпоративних партнерів. Розглянуто також перспективи використання інноваційних та державних моделей фінансування музеїв.